Числівники
Кардинальні числа
Мало що можна сказати про кардинальні числа, тому перейдемо до форм:
Числа 0-10 це: 0. нула, 1. једин (једна, једно), 2. два (двє), 3. три, 4. четыри, 5. пет, 6. шест, 7. седм, 8. осм, 9. девет, 10. десет.
-teens (11-19) утворюються додаванням -надсет (вимовляється -нацет) до чисел 1-9: 11. јединнадсет, 12. дванадсет, 13. тринадсет, 14. четыринадсет, 15. петнадсет, 16. шестнадсет, 17. седмнадсет, 18. осмнадсет, 19. @@ 27.
«Зв’язки» (20-90) утворюються додаванням -десет до чисел 2-9: 20. двадесет, 30. тридесет, 40. четыридесет, 50. петдесет, 60. шестдесет, 70. седмдесет, 80. осмдесет, 90. деветдесет.
Сотні (100-900) утворюються додаванням -сто до чисел 2-9: 100. сто, 200. двасто, 300. тристо, 400. четыристо, 500. петсто, 600. шестсто, 700. седмсто, 800. осмсто, 900. @@ 46
Крім того, сотні також можна утворити відмінюванням слова сто, у результаті чого виходить наступний набір: 100. сто, 200. двєстє, 300. триста, 400. четыриста, 500. петсот, 600. шестсот, 700. седмсот, 800. осмсот, 900. @@ 56.
Слова для «тисячі», «мільйона» та «мільярда» такі: тысеч (1000), милион (106) та милиард (109). Як і у випадку з сотнями, ці слова можуть відмінюватися або не відмінюватися як іменники. Хоча в слов’янських мовах це не прийнято робити, у таких випадках, як пет-тысећ „5000” можна додати дефіс для ясності.
Ці комбінації завжди складаються від великого до низького: тисячі – сотні – десятки – одиниці. Між десятками та одиницями можна вставити слово i „і”. Наприклад: три-тысеч четыристо петдесет (и) шест „3,456”.
Оскільки основною метою міжслов’янської мови є максимальне розуміння носіями слов’янських мов, вона заслуговує на рекомендацію писати цифри замість числових слів.
Для пересічного жителя Заходу було б найбільш логічно, якби після слова једин стояв іменник в однині, а за всіма іншими числівниками — іменник у множині: једин дом, два домы, пет домы, двадесет домы, милион домы. Однак у слов'янських мовах все йде інакше. За всіма числами, вищими за 4, йде родовий відмінок множини: пет домов (букв. «п’ять будинків»). У випадку чисел 2-4 більшість мов у більшості випадків використовують називний відмінок множини, але деякі мови, зокрема сербсько-хорватська та російська, віддають перевагу родовому відмінку однини. Проте з міркувань ясності рекомендується використовувати називний відмінок однини після 1, називний відмінок множини після 2-4 і родовий відмінок множини після 5 і більше: jedin dom, dva domy, četyri domy, pet domov.
Відмінювання кардинальних чисел
Найпростіше рішення для відмінювання кардинальних чисел - просто не відмінювати їх взагалі. Dom s tri etažami «Будинок у три поверхи» цілком зрозумілий, хоча для носіїв мови це може звучати трохи дивно. Однак кращого ефекту можна досягти, використовуючи такі моделі відмінювання:
1
За винятком називного відмінка однини чоловічого роду, слово једин „один” відмінюється як прикметник *@једны: м. једин, једного, ф. једна, једној, п. једно тощо. У деяких випадках воно також може використовуватися у множині: Једни људи прєдпочитајут лєто, други зиму «Деякі люди віддають перевагу літу, інші — зимі». Це також стосується pluralia tantum: једне двери «одні двері».
2-4
Ці числа відхиляються дещо незнайомим чином, тому що їхні візерунки демонструють залишки стародавнього дуалу. Лише два „два” має гендерну відмінність, хоча й лише в називному/акузативі.
| 2 | 3 | 4 | ||
|---|---|---|---|---|
| masculine | feminine | |||
| наз. | dva | dvě | tri | četyri |
| зн. | ||||
| род. | dvoh | trěh | četyrěh | |
| дав. | dvom | trěm | četyrěm | |
| ор. | dvoma | trěmi | četyrěmi | |
| міс. | dvoh | trěh | četyrěh | |
Середній рід числа «2» — це два у російській, білоруській, українській, польській, кашубській та сербохорватській мовах, двє у старослов’янській, чеській, словацькій, верхньо- та нижньолужицькій, словенській, македонській, болгарській та русинській мовах. У міжслов'янській мові однаково дійсні обидва варіанти.
Також відхиляються, як два, слова оба і обыдва «обидва», «двоє».
5-99
Числа пет і вище відмінюються як іменники за зразком кост. Підмет завжди залишається в родовому відмінку множини. приклади:
| 5 | 12 | 30 | |
|---|---|---|---|
| наз. | pet | dvanadset | trideset |
| зн. | |||
| род. | peti | dvanadseti | trideseti |
| дав. | peti | dvanadseti | trideseti |
| ор. | petju | dvanadsetju | tridesetju |
| міс. | peti | dvanadseti | trideseti |
0, 100, 1000, 106, 109
Решта чисел також відмінюються як іменники: нула „нуль” як іменник жіночого роду (як жена), сто „сотня” як іменник середнього роду (як слово), тысеч „тисяча” як іменник чоловічого чи жіночого роду (род. тысеча або тысечи), милион „мільйон” і милиард „мільярд” (або „мільярд”) як іменники чоловічого роду.
Невизначені числа
Окрім кількісних чисел, перерахованих вище, існує також категорія так званих невизначених кардинальних чисел, що складаються зі слів на зразок много „багато, багато”, мало „мало, небагато”, веље „багато” , вече „більше”, мење „менше”, колико „скільки”, нєколико „кілька, трохи”, толико „це/це багато”, пара „кілька” .
Порядкові номери
Порядкові числівники, грубо кажучи, вказують на місце предмета в рядку. З точки зору граматики ці слова є прикметниками, і, як і звичайні прикметники, вони узгоджуються з іменником, який змінюють, у роді, відмінку та числі. Усі порядкові числівники відмінюються як прикметники з твердою формою (наприклад добры), за винятком трєтји, який йде після м’якого відмінювання (наприклад свєжи).
Порядкові номери 1-4: првы „перший”, другы або вторы „другий”, трєтји „третій” і четврты „четвертий”.
Решта порядкових номерів до 99 утворюються додаванням закінчення -ы до основних чисел: петы „5”, шесты „6”, седмы „7”, осмы „8”, деветы „9”, десеты „10”; јединнадсеты „11-й”, двадесеты „20-й” тощо.
Слово «100th» — сотны або стоты, слово «1000th» — тысечны.
Коли більше число утворює рядок, лише останній член змінюється, щоб створити порядкови й номер: v tyseč devetsot osmdeset četvrtom godu „у 1984 році”.
Дроби
Більшість слов’янських мов використовують порядкові числівники для дробів: двє трєтје „дві третини, 2/3”. Однак, з міркувань ясності, якщо заслуговує на рекомендацію використовувати натомість такі загальнозрозумілі форми:
Слово «половина» — пол (половина, половица). Його також можна використовувати як префікс: пол-мртвы „напівмертвий”.
Усі інші форми будуються шляхом заміни закінчення -ы порядкових номерів на -ина: третјина „1/3”, четвртина „1/4”, петина „1/5”, шестина „1/6”, седмина „1/7”, осмина „1/8”, деветина „1/9”, десетина „1/10”. Це також працює для більших чисел: шестнадсетина „1/16”, сотина або стотина „1/100”.
Вони відмінюються як іменники жіночого роду. Таким чином, «7/38» представлено як седм тридесети-осмин (дефіс призначений для підвищення чіткості).
Збірні номери
Кардинальні та порядкові числа є, безумовно, найважливішими. Однак у слов'янських мовах є й інші категорії. Більшість із них сьогодні використовуються рідко або лише за певних обставин, але їх все одно слід згадати з міркувань повноти.
Колективні числа відносяться до членів закритої групи і можуть бути перекладені як «група», «дещо». Форми такі: двоје „двоє, пара”, троје „трійка, група з трьох”, четверо, петеро, шестеро, седмеро, осмеро, деветеро, десетеро. Ця група також включає обоје «обидва».
Його можна використовувати замість кардинального числа в таких випадках:
- коли група складається і з чоловіків, і з жінок: два студенти „два студенти (м.)”, двє студенткы „два студенти (ж.)”, двоје студентов „два студенти (м. + ж.)”
- із гендерно нейтральними словами, як-от људи і дєти: осмеро људиј «вісім осіб», четверо дєтиј «четверо дітей»
- зі словами середнього роду, що позначають молодняк (ср. -е, мн. -ета): троје телет „троє телят”
- для об’єктів, які природно йдуть парами, наприклад: двоје рѫкавиц „дві рукавички”
- зі словами, які існують лише у множині (pluralia tantum): двоје двериј „двоє дверей”.
Як видно з цих прикладів, іменник, що стоїть після збірного числівника, завжди стоїть у родовому відмінку множини, а якщо цей іменник є підметом речення, то відповідне дієслово стоїть у 3-й особі однини (середнього роду).
Збірні числівники також можуть використовуватися без іменника у таких випадках, як: мы обоје „ми обидва (м. + ж.)”, забава в троје „вечірка на трьох”.
Мультиплікативні числа
Основи збірних числівників також можуть бути використані як основа для мультиплікативних (або збірних) прикметників: двојны „подвійний, подвійний”, тројны „потрійний, потрійний, потрійний”, четверны „четверний, чотирикратний”. Менш поширені, але не неможливі, вищі числа: петерны „п’ятий”, шестерны „шість” тощо. До цієї ж сім’ї також належить једины „єдиний, єдиний”.
За допомогою префікса по- ці прикметники також можна перетворити на дієслова: подвојити «подвоїти», потројити «потроїти», почетверити «помножити на чотири». Протилежного можна досягти за допомогою префікса раз-: раздвојити „розділити надвоє”, разтројити „розділити на три частини”.
Інший тип множинних числівників – прислівники, утворені додаванням суфікса -кратно до числа: једнократно „раз, раз”, двакратно „двічі, два”, трикратно „тричі, тричі” , тощо. Цей суфікс також можна використовувати для невизначених чисел: многократно „багато разів”, нєколикократно „кілька разів”.
Диференціальні числа
Ще однією групою прикметників із числівниковою основою є різникові (якісні, родові) числа. Вони стосуються якісної відмінності предметів, про які йде мова, і можуть бути перекладені як «різні типи». Стара форма (знову заснована на збірних числах) — двој, трој (відмінюється як присвійний займенник мој).
Однак більш поширеним і менш заплутаним є закінчення -акы: двојакы, тројакы, четверакы, петеракы, тощо: двојаке книгы „два види книг”. Це також працює для невизначених чисел: коликоракы „скільки сортів”.
У разі адвербіалізації значення стає чимось на кшталт «у X способів»: тројако «трьома способами».
Субстантивовані числа
Іноді числа використовуються як субстантивні, наприклад, коли ми посилаємося на малюнок чи скульптуру числа, автобус, радіо чи телеканал, оцінку в школі, банкноту чи гральну карту. Його можна просто перекласти як «трійка», «п’ять» тощо. У випадку чисел 2-4 це робиться шляхом додавання закінчення -ка до збірної основи числівника, в решті випадків — до кардинальний номер: јединка, двојка, тројка, четверка, петка, шестка, тощо.
Крім того, можна використовувати закінчення -ица, але це працює не у всіх випадках: јединица, петица, шестица, седмица тощо.
Народження двійні
Дещо особливий випадок представлений кількістю дітей від народження: двійні, трійні, четверні, п'ятірні тощо. Слов'янські мови мають різні способи вираження цього:
- Східнослов'янська: -не (множ. -нета) – двојне, тројне, четверне, петерне (1 з 2, 3, 4, 5)
- Чехо-словацька: -че (множ. -чета) - двојче, тројче, четверче, петерче
- польська: -ак - двојак, тројак, четверак, петерак
- Словенська: -чек – двојчек, тројчек, четверчек, петерчек
- Південнослов'янські: -ка - двојка, тројка, четверка, петерка