Перейти до основного вмісту

Займенники

Автоматичний переклад
Ця стаття була автоматично перекладена і може містити будь-які помилки. Забезпечення перекладу понад десятьма мовами є складним завданням, і ми з нетерпінням чекаємо на вашу допомогу. Будь ласка, зв’яжіться з нами на Discord, якщо ви хочете допомогти нам покращити якість наших перекладів. Крім того, ви можете запропонувати виправлення безпосередньо через GitHub.

Особисті та зворотні займенники​

Особові займенники мають шість відмінків — так само, як і іменники, але без кличного відмінка. Зворотний займенник себе відмінюється як ты, тебе, ..., з тією лише різницею, що він не має називного відмінка.

Форми в дужках є клітичними формами, тобто вони слабші й завжди ненаголошені. Се використовується у зворотних дієсловах: Ја мыју се „Я вмиваюся”. Якщо потрібно підкреслити, використовується довша форма: Ја мыју једино себе «Я не мию нікого, крім себе». Після прийменника краще використовувати довші форми: к мнє, за тебе.

1-а особа2-а особа 3-я особа
ч.р.с.р.ж.р.
наз. ja ty on ono ona
зн. mene (me) tebe (te) jego (go) ju
род. mene tebe jego jej
дав. mně (mi) tobě (ti) jemu (mu) jej
ор. mnoju toboju jim jeju
міс. mně tobě jim jej
Примітки
  1. Після прийменника всім займенникам третьої особи передує н-: јего > до њего; јим > при њим тощо (з цієї причини форми місцевого падіння јим, јеј та јих ніколи не зустрічаються, оскільки перед місцем завжди стоїть прийменник)
  2. Якщо вам цікаво, як ці форми пов’язані зі слов’янськими мовами, ви можете побачити їх порівняння тут.

Ще кілька приміток щодо використання:

  • Через те, що не всі закінчення дієслів однаково очевидні для всіх носіїв слов’янських мов, pro-drop (тобто пропуск особистих займенників, коли вони є підметом речення) не рекомендується. Краще говорити „ја читају” замість просто „читају”, хоча останнє точно не є неправильним.
  • Прийменники можуть керувати будь-яким відмінком, крім називного, залежно від їх вживання в слов'янських мовах.
  • Займенник он відноситься до будь-якого іменника чоловічого роду, а не тільки до істот чоловічої статі. Так само займенник она відноситься до будь-якого іменника жіночого роду, а не тільки до істот жіночої статі.
  • Як і всі природні слов'янські мови, міжслов'янська має розрізнення T-V, тобто вы є універсальним займенником другої особи для обох чисел, тоді як друга особа однини ты використовується лише для звернення до друзів, родичів і дітей.
  • Зворотний займенник також може використовуватися як зворотний займенник: „Они бијут се” може означати «Вони б'ються самі», але скоріше матиме значення: «Вони б'ють один одного». Щоб бути більш чітким щодо значення «один одного», ви можете додати формулу једин другого: „Они бијут се једин другого”.

Присвійні займенники​

Присвійні займенники відмінюються як і прикметники, за винятком нульового закінчення в однині чоловічого роду. Форми такі:

  • moj, moja, moje «мій»
  • tvoj, tvoja, tvoje „твій, твій”
  • naš, naša, naše „наш”
  • vaš, vaša, vaše „ваш (мн.)”
  • svoj, svoja, svoje «свій» (рефлексивний)

У третій особі найчастіше вживається родовий відмінок відповідного особового займенника: jego, jej, jih. Ці форми не відмінюються. Крім того, можна також використовувати такі форми, які відмінюються як прикметники:

  • jegov, jegova, jegovo «його»
  • jejin, jejina, jejino «вона»
  • jihny, jihna, jihno «їх»

Кожного разу, коли присвійник також є підметом речення, використовується рефлексив свој, незалежно від того, чи цей підмет у третій особі чи ні: Ја мыју своје авто „Я мию свою машину”. Зверніть увагу на різницю в значенні, коли зворотний займенник відноситься до підмета в третій особі:

Пјотр дал Ивану своју книгу "Пьотр подарував Івану свою книгу [= Петра]" Пјотр дал Ивану јегову книгу «Пьотр дав Івану свою [= Іванову] книгу».

Є також питальні, означені та неозначені присвійні займенники: чиј „чий”, ничиј „нічий”, нєчиј „чийсь” тощо. Вони відмінюються як мој. Додаткові форми див. у розділі корелятиви.

Як і прикметники, присвійні займенники співвідносяться з іменником, який вони змінюють, у роді, числі та відмінку. За винятком називного та знахідного відмінків однини чоловічого роду, їх відмінювання є ідентичним до відмінювання прикметників (мој, твој, наш, ваш, свој і чиј як свєжи; јегов, јејин і јихны як добры):

ч.р.
(живий)		ч.р.
(неживий)		с.р.ж.р.
наз. moj moje moja
зн. mojego moj moju
род. mojego mojej
дав. mojemu mojej
ор. mojim mojeju
міс. mojem mojej

Вказівні займенники​

Основним вказівним займенником є тој «цей, той», і його слід використовувати, коли немає потреби чітко розрізняти тхис оне овер хере і that one over there.

Якщо нам потрібно бути більш точним, найпростішим рішенням є використання тутој для «цього» та тамтој для «того, там». Вони відхилені таким чином:

ч.р.
(живий)		ч.р.
(неживий)		с.р.ж.р.
наз. toj to ta
зн. togo toj tu
род. togo toj
дав. tomu toj
ор. tym toju
міс. tom toj

Примітки​

  1. Менш простим, але історично більш точним є таке тристороннє розрізнення: сеј (f. са, n. се) для «це», тој для «те» та оној для "там". Однак слід пам’ятати, що сеј практично зник із більшості сучасних мов, за винятком кількох скам’янілих залишків. Тому це не завжди може бути зрозумілим.
  2. Ще один вказівний займенник — ов, що означає те саме, що сеј. Однак його значення дуже відрізняється в сучасних мовах.
  3. Тутој, тамтој, ов і оној відхиляються, як тој.
  4. Замість множини тых, тым і тыми іноді можна зустріти тєх, тєм і тєми.

Відносні займенники​

Відносний займенник, який найчастіше використовується, це кторы. Відмінюється як звичайний прикметник. Крім того, можна використовувати південнослов’янське кој (відмінюється як мој). Їх значення ідентичні, і їх можна використовувати як взаємозамінні.

Третій варіант — більш архаїчний иже — використовується в називному відмінку для всіх статей, як однини, так і множини; в інших випадках воно відмінюється як форма особового займенника on/ona/ono із суфіксом -же: ч.р. род. одн. јегоже, ч.р. дав. одн. јемуже тощо.

Питальні займенники​

Питальні займенники кто «хто» та что (або што) «що». Вони відмінюються так:

хто?що?
наз. kto čto
зн. kogo
род. čego
дав. komu čemu
ор. kym čim
міс. kom čem

Питальними детермінантами є кој (відмінюється як мој) «який» (замість нього також можна використовувати кторы), присвійний займенник чиј «чий» (див. вище) і прикметник какы „ який з".

Невизначені займенники​

Це велика група займенників і визначників, більшість з яких регулярно походять від питальних займенників. Є кілька категорій:

Посилання на всі елементи (універсальні) (вс-): вси або всекто „всі, усі”, все або всечто „усе”; вес (ф. вса, п. все „цілий, весь; весь”); цєлы „цілий, цілий”; всакы „кожен, кожен”; всекакы „кожен вид, усі види”; всечиј „всіх”.

Посилання на жодні елементи (негативні) (ни-): никто «ніхто, ніхто», ничто «нічого», никој, ниједин та никакы «жоден, ніхто», ничиј «нічия ”.

Посилання на один невизначений елемент (нє-): нєкто „хтось, хтось”, нєчто „щось”, нєкој „якийсь”, нєкакы „якийсь”, нєчиј „чийсь, чиїсь ”.

Посилання на декілька невизначених предметів (понє–): понєкој „деякі, кілька”, понєкакы „кілька видів”.

Посилання на велику групу елементів: многы „багато, багато, багато”.

Посилання на будь-якого члена групи (-коли, -небуд, либо-): ктоколи, либокто, кто-небуд „будь-хто, будь-хто”, чтоколи, либочто, что-небуд „будь-що”; којколи, либокој, кој-небуд „будь-який”, какыколи, либокакы, какы-небуд „будь-який”; чијколи, либочиј, чиј-небуд „чиїсь, чиїсь”. Щоб вказати на байдужість, можна використовувати прислівник было: было кто „неважливо хто, будь-хто”, было что „неважливо ні” тощо.

Посилання на інший елемент групи (ин-): инокто „чужий”, иночто „щось ще”, ины „інший”, иночиј „чужий”.

Всекто, никто, нєчто, чтоколи тощо відмінюються як кто і что. Подібним чином, никој, нєчиј тощо відмінюються як кој і чиј (і, таким чином, як мој). Вес змінюється таким чином:

ч.р.
(живий)		ч.р.
(неживий)		с.р.ж.р.
наз. ves vse vsa
зн. vsego ves vsu
род. vsego vsej
дав. vsemu vsej
ор. vsim vseju
міс. vsem vsej

Займенникові прислівники​

Одним із найкращих винаходів Заменгофа була його таблиця корелятивів, група взаємопов’язаних займенників, прикметників і прислівників. Там слова збережені максимально регулярними, але не на шкоду впізнаваності для носіїв слов’янських мов. Кілька фактично неможливих слів було вилучено, а кілька інших регулярних форм було замінено формами, поширеними в природних мовах. Неправильні форми (тобто не так, як вони повинні виглядати відповідно до таблиці) показано курсивом.

питання
k-		тут
s-		там
t-		отам
on-		деякі
něk-		кілька
poněk-		будь-який
k-nebud, k-koli		жоден
nik-		кожен
vs-		інший
in-
котрий? koj sej,
tutoj		toj,
tamtoj		 onoj někoj poněkoj koj-nebud kojkoli nikoj, nijedinvsakyiny
хто? kto někto — kto-nebud ktokoli nikto vsekto, vsi inokto
що? čto se to ono něčto poněčto čto-nebud čtokoli ničto vsečto, vse inočto
скільки? koliko seliko toliko onoliko několiko — koliko-nebud kolikokoli —
чий? čij — něčij — čij-nebud čijkoli ničij vsečij inočij
який? kaky saky taky onaky někaky poněkaky kaky-nebud kakykoli nikaky vsaky inaky
як? kako sako tako onako někako poněkako kako-nebud kakokoli nikako vsako inako
де? kde sde, tutude, tam onde někde poněkde kde-nebud kdekoli nikde vesde inde
куди? kamo samo tamo onamo někamo — kamo-nebud kamokoli nikamo vsamo inamo
коли? kogda segda, sejčas togda onogda někogda poněkogda kogda-nebud kogdakoli nikogda vsegda inogda
куди? kudy sudy tudy onudy někudy — kudy-nebud kudykoli nikudy vsudy inudy
звідки? odkudy odsudy odtudy odonudy odněkudy — odkudy-nebud odkudykoli odnikudy odvsudy odinudy
навіщо? čemu — tomu — něčemu — čemu-nebud čemukoli ničemu ——
чому? začto — zato — zaněčto — začto-nebud začtokoli zaničto ——
Примітки
  • У всіх випадках, коли з’являється кој, кторы можна використовувати як взаємозамінні.
  • У всіх випадках, коли з’являється -гда, -гды можна використовувати як взаємозамінні.
Правова інформація
Цей матеріал повторно публікується з дозволу його автора, Jan van Steenbergen.