Дієслова
Вид доконаного та недоконаного виду
Одним із найбільших кошмарів людей, які вивчають слов’янські мови, є дієслова, які характеризуються багатьма різними дієвідмінами, винятками та винятками на винятках. Мабуть, найважче неслов’янам звикнути до лексичного аспекту: більшість дієслів існує у двох різних формах («видах») — доконаного й недоконаного виду. Більшість дієслів доконаного виду мають відповідник недоконаного виду і навпаки. Зазвичай їх потрібно вивчати окремо. Як би це не було складно для іноземців, це дуже характерна риса слов’янської мови, повсюдна в усіх слов’янських мовах, і тому її неможливо уникнути в міжслов’янській. Усе, що ми можемо зробити, це зробити систему максимально прозорою та регулярною. І все-таки обидві форми, доконаного й недоконаного виду, подано в словнику окремо.
Коротше кажучи, перфектний аспект зосереджується на результаті дії, а не на самій дії. Залежно від часу це означає, що дія вже завершена або колись буде завершена. Недосконалий аспект, з іншого боку, зосереджується на самій дії; це вказує на те, що в точці відліку відбувається або відбувалася дія. Він також може виражати поточний процес, звичку чи повторювану дію: ја читал јесм книгу (недосконалий вид) означає «я читав книгу» або «я читав книгу», ја прочитал јесм книгу (досконалий вид) означає «я маю прочитав книжку (і дочитав її)».
Дієслова без префікса недоконаного виду майже за визначенням. Більшість дієслів недоконаного виду мають еквівалент доконаного виду, який означає те саме, за винятком того, що він зосереджується на результаті дії. Загалом, цей ідеальний варіант утворюється додаванням префікса: дєлати (імпф.) > сдєлати (пф.) «робити» чистити (імпф.) > изчистити (пф.) „чистити” писати (імпф.) > написати (пф.) „писати”
Загалом, однак, метою розміщення префікса перед дієсловом є зміна його значення. Тоді як у випадку писати префікс на- просто перетворює його на дієслово доконаного виду, інші префікси також можна використовувати, наприклад за- у записати «записувати, реєструвати» або @ @15 в подписати «підписати, підписатися». Оскільки отримане дієслово завжди доконаного виду, потрібне «вторинне» дієслово недоконаного виду, яке базується на його еквіваленті доконаного виду. Ці дієслова недоконаного виду утворюються так:
- коли дієслово доконаного виду закінчується на -ати, дієслово недоконаного виду має закінчення -ывати (після м’якого приголосного -ивати): доказати (pf.) > доказывати (impf.) „дово дити”, poddržati (pf.) > поддрживати (impf.) „підтримувати”
- коли дієслово доконаного виду закінчується на -ити, дієслово недоконаного виду має закінчення -јати (при цьому
sj/zj/tj/dj/stj/zdjстаєš/ž/č/dž/šč/ždž). Попередній голосний подовжується (наприклад,o>a): направити (pf.) > направјати (impf.) „направляти”, позволити (pf.) > позваљати (impf.) .) „дозволяти”, опростити (pf.) > опрашчати (impf.) „спрощувати” - коли основа дієслова доконаного виду має лише один склад, дієслово недоконаного виду має закінчення -вати: признати (pf.) > признавати (impf.) „визнати”, укрыти (pf.) > укрывати (імпф.) „ховати”
Іноді пари аспектів є нерегулярними, наприклад называти (імпф.)/назвати (пф.) «кликати, називати», приходити (імпф.)/пријдти (пф.) «прийти» , подимати (impf.)/подјети (pf.) „братися, узятися”.
Особливу категорію дієслів за аспектом становлять дієслова руху. На відміну від інших дієслів, вони зазвичай розрізняють три способи: ненапрямлений недоконаний вид, напрямлений недоконаний вид, доконаний вид. Перше з них виражає рух без будь-якого конкретного напрямку, і тому не має власного ідеального еквівалента. Наприклад:
| non-directional | directional impf. | perfective | |
|---|---|---|---|
| to go (by foot) | hoditi | idti | pojdti |
| to by (by transport) | jezditi | jehati | pojehati |
| to fly | lětati | letiti | poletiti |
| to run | běgati | běgti | poběgti |
| to climb | laziti | lězti | polězti |
| to crawl | polzati | polzti | popolzti |
| to swim | plavati | plyvti | poplyvti |
| to sail | plavati | pluti | popluti |
| to fall | padati | pasti | upasti |
| to carry | nositi | nesti | ponesti |
| to transport | voziti | vezti | povezti |
| to lead | voditi | vesti | povesti |
Наприклад: Игор јездил по Москвє «Ігор їздив по Москві». Игор јехал до Москвы «Ігор їхав до Москви». Игор појехал до Москвы «Ігор поїхав до Москви».
Коли ненаправлене дієслово руху все одно має напрямок, це виражає звичку: Игор јездил до Москвы „Ігор [завжди|часто] їздив до Москви”.
Крім ходити, идти і појдти, є також слово походити, яке може означати «пройти трохи», а також «пройти в кількох напрямках».
У сполуках із префіксом для дієслова недоконаного виду вживається неспрямована форма, а для дієслова доконаного виду – спрямована форма: одходити (імпф.)/одити (пф.) „піти” долєтати (імпф.)/долетити (пф.) „прибути (рейсом)” приносити (імпф.)/принести (пф.) „принести”
Відмінювання
Аспект — це одна річ, до якої може знадобитися деякий час, а відмінювання — інша. Для слов’янських мов характерна велика кількість різноманітних дієвідмін, сполучень відмін («класів»), винятків і неправильних дієслів. Крім того, слов’янські мови мають різну кількість способів і часів, а три мови (словенська, верхня та нижньолужицька) також мають окремі форми для двоїни. Дієслівне відмінювання в міжслов’янській мові максимально спрощено, зберігаючи натуралізм і не вдаючись до штучних рішень. В результаті:
-
Дієслова відмінюються за трьома особами і двома числами.
-
Є три основні часи: теперішній час, минулий (досконалий) час і майбутній час. Крім того, існує необов’язковий час недосконалого та необов’язковий час довер шеного.
-
Існує три способи: вказівний, умовний і наказовий.
-
Крім того, є дієприкметники, наказові способи, віддієслівні іменники.
-
Кон'югація максимально регулярна, а нерегулярність залишається обмеженою тими випадками, коли її дійсно неможливо уникнути.
-
Слов'янська система численних дієслівних класів (відмін) зводиться до системи двох форм (основи інфінітива та основи теперішнього часу) і двох дієвідмін.
-
Кількість дієслів із формою теперішнього часу, які не можуть бути регулярно утворені від інфінітива, обмежена.
-
Закінчення є унітарними, тому незалежно від сполучення кожна форма миттєво розпізнається.
Основа інфінітива та основа теперішнього часу
У словнику дієслова завжди подано в інфінітиві. Усі інфінітиви мають закінчення -ти: дєлати „зробити, зробити”, умєти „можуть, зуміти”, просити „просити”, нести „нести”, писати „до писати”, чути „відчувати”, ковати „викувати”, тегнути „тягнути”. Зазвичай знання інфінітива достатньо, щоб знати повне відмінювання дієслова.
Інфінітивна основа створюється шляхом видалення закінчення -ти і служить відправною точкою для минулих часів, умовного способу, дієприкметників минулого часу та віддієслівного іменника.
Інфінітиви майже завжди правильні, тому закінчення -ти не змінює основу інфінітива. Це також стосується таких дієслів, як могти „може”, пекти „пекти”, бєгти „бігати” тощо (замість очікуваних, але менш прозорих мочи, печи та бєчи). Єдиним винятком є дієслова на -сти: у більшості випадків їх інфінітивні основи закінчуються на d, іноді також на t або s. Наприклад, класти „покласти, покласти”, пасти „впасти” та гнести „розчавити” мають основи клад-, пад- та гнет-. Щоб відрізнити ці випадки від нести (основа: нес-) і подібних, вони представлені в словнику таким чином: класти (клад-е), гнести (гнет-е).
Зазвичай основа теперішнього часу (використовується для теперішнього часу, наказового способу та дієприкметників теперішнього часу) може регулярно походити від основи інфінітива. Між першою та другою дієвідмінами є різниця:
- Перше відмінювання:
- коли форми інфі нітива закінчуються на приголосний, основа теперішнього часу збігається з нею: нести > нес-, везти > вез-,
klasti (< klad-ti) > klad- - дієслова на -ати, однокореневі основи, що закінчуються на голосний, і ряд дієслів на -єти мають -ј-, доданий до основи інфінітива: дєлати > дєлај-, умєти > умєј-, бити > биј-, @ @103
- дієслова на -овати мають форму теперішнього часу -уј-: ковати > куј-,
organizovati > organizuj- - дієслова на -нути мають форму теперішнього часу -н-: тегнути > тегн-,
dvignuti > dvign-
- коли форми інфі нітива закінчуються на приголосний, основа теперішнього часу збігається з нею: нести > нес-, везти > вез-,
- Друга відміна:
- дієслова на -ити і більшість дієслів на -єти мають форму теперішнього часу -и-: хвалити > хвал-и- „хвалити”, видєти > вид-и- „бачити”
Ряд дієслів використовує окремий корінь у теперішньому часі. У більшості випадків це дієслова змішаного класу a/j, a/i і ě/i у слов'янській мові. Активному користувачу Interslavic доведеться вивчити обидві форми. Однак він помітить, що в більшості випадків утворення цього другого кореня відбувається передбачуваним чином. Щоразу, коли основу теперішнього часу не можна вивести з інфінітива за допомогою наведених вище правил, її буде наведено в словнику. Кілька прикладів: писати (пиш-е) «писати», хтєти (хоч-е) «хотіти», спати (сп-и) «спати», звати (зов-е) «дзвонити», брати (бер-е) «брати (імпф. )”, взети (возм-е) „брати (pf.)”.
Теперішній час
У теперішньому часі закінчення для двох відмін є такими:
- Перша відміна (основа закінчується на приголосний): -
u, -еш, -e, -емо, -ете, -ут - Друге відмінювання (
iвідмінювання): -ју, -иш, -i, -имо, -ите, -ет
Замість -u/-ју у першій особі однини також можна використовувати -ем/-им: несем, хвалим. Перші характерні особливо для східнослов'янської та польської мов, другі — для словацької та південнослов'янської.
У захі дно- та південнослов’янських мовах також є третя відміна, заснована на скороченні послідовностей -аје-, що призводить до закінчення: -am, -aš, -a, -amo, -ate, -ajut.
- First conjugation
- Second conjugation
| infinitive | dělati | nesti |
|---|---|---|
| present-tense stem | dělaj- / děl- | nes- |
| ja | dělaju / dělam | nesu / nesem |
| ty | dělaješ / dělaš | neseš |
| on/ona/ono | dělaje / děla | nese |
| my | dělajemo / dělamo | nesemo |
| vy | dělajete / dělate | nesete |
| oni/one | dělajut | nesut |
| infinitive | hvaliti | viděti |
|---|---|---|
| present-tense stem | hval-i- | vid-i- |
| ja | hvalju / hvalim | vidžu / vidim |
| ty | hvališ | vidiš |
| on/ona/ono | hvali | vidi |
| my | hvalimo | vidimo |
| vy | hvalite | vidite |
| oni/one | hvalet | videt |
Примітки:
- Якщо основа закінчується на
kабоg, вона стаєčабоžперед -е-. Таким чином: мог-еш > можеш, пек-еш > печеш. - Якщо в другому відмінюванні останній приголосний основи є
s,z,t,d, ст або зд, він зливається зjуš,ž,č, дж, шч, ждж:prositi > pros-ju > prošu,viděti > vid-ju > vidžu.
Минулий час
По суті, існує два різні методи роботи з минулим часом. Найчастіше використовується складний минулий час, утворений поєднанням теперішнього часу дієслова быти „бути” з так званим L-participle. Ця частка має значення, схоже на «перебувати в стані, коли щось зробив», і утворюється додаванням закінчення -л (чоловічий рід однини), -ла (жіночий рід однини), -ло (середній рід однини) або @ @179 (універсальна множина) до основи інфінітива.
У третій особі форми быти (je, jest, sut) зазвичай опускаються, хоча це не є обов’язковим.
Ця система дає недоконаний час у застосуванні до дієслів недоконаного виду (ја јесм дєлал „I did, I was doing”), і доконаний час у застосуванні до дієслів доконаного виду (ја јесм сдєлал „I have done”).
| infinitive | dělati | nesti | hvaliti |
|---|---|---|---|
| infinitive stem | děla- | nes- | hvali- |
| ja | jesm dělal(a) | jesm nesl(a) | jesm hvalil(a) |
| ty | jesi dělal(a) | jesi nesl(a) | jesi hvalil(a) |
| on ona ono | dělal dělala dělalo | nesl nesla neslo | hvalil hvalila hvalilo |
| my | jesmo dělali | jesmo nesli | jesmo hvalili |
| vy | jeste dělali | jeste nesli | jeste hvalili |
| oni/one | dělali | nesli | hvalili |
L-частка завжди формується правильно, за винятком одного дієслова: идти „йти” має шел, шла, шло, шли „пішов” (іноді пишеться як ишел тощо). Це також стосується його сполук: појдти > пошел, војдти > вшел тощо.
Додаткові минулі часи
Староцерковнослов'янська, як і більшість південнослов'янських мов, використовує більш складне рішення, розрізняючи імперфект, доконаний, плюперфект і аорист часів. Міжслов'янські проекти в 19 столітті, як правило, наслідують цю модель. У сучасній міжслов ’янській мові ми дещо спрощуємо цю систему, зливаючи імперфект з аористом, рішення, яке виправдовується їхньою подібністю закінчень. Розрізнення між різними минулими часами не є обов’язковим, але дозволяє автору більш конкретно визначити точну послідовність подій, а крім того, це допускає деякі стилістичні варіації.
Проте є попередження. Для переважної більшості слов'ян закінчення простого минулого зовсім не зрозумілі. У спілкуванні з поляками, росіянами тощо розумніше їх взагалі уникати. Крім того, щоб уникнути плутанини, краще не вживати їх, якщо ви не знаєте, як саме ними вживати, навіть у спілкуванні з південними слов'янами.
Простого минулого часу
simple past позначає дію, яка відбулася десь у минулому. Він виконує роль недоконаного виду й утворюється шляхом додавання таких закінчень до основи інфінітива:
- Якщо основа закінчується на голосну: -
h, -ше, -ше, -хмо, -сте, -ху - Якщо основа закінчується на приголосну: -ех, -еше, -еше, -ехмо, -есте, -еху
| infinitive | dělati | nesti | hvaliti |
|---|---|---|---|
| infinitive stem | děla- | nes- | hvali- |
| ja | dělah | neseh | hvalih |
| ty | dělaše | neseše | hvališe |
| on/ona/ono | dělaše | neseše | hvališe |
| my | dělahmo | nesehmo | hvalihmo |
| vy | dělaste | neseste | hvaliste |
| oni/one | dělahu | nesehu | hvalihu |
Досконалий час
Перфектний час ідентичний вищезгаданому складному минулому: він поєднує L-частку з теперішнім часом дієслова быти „бути”. Однак у рамках тристороннього розрізнення між недосконалим, досконалим і плюдоперфектом його значення звужується до дії, виконаної в минулому, як відображено в теперішньому: ја јесм дєлал „Я робив”, ја јесм сдєлал „Я мав зроблено».
Pluperfect Tense
Нарешті, pluperfect tense утворюється шляхом поєднання L-частки з минулим (простим або складним) часом быти. На відміну від випадку ідеального часу, момент роздуми знаходиться в минулому і відноситься до дії, виконаної до цього: ја бєх дєлал або ја был јесм дєлал «Я зробив».
Майбутній час
Майбутній час утворюється поєднанням майбутнього часу дієслова быти „to be” з інфінітивом. Форми такі ж, як якщо б дієслово з основою буд- відмінювалося в теперішньому часі. приклади:
| infinitive | dělati |
|---|---|
| ja | budu dělati |
| ty | budeš dělati |
| on/ona/ono | bude dělati |
| my | budemo dělati |
| vy | budete dělati |
| oni/one | budut dělati |
Слід уникати вживання теперішнього часу дієслова доконаного виду для майбутнього (як це робиться в західно- та східнослов’янській мовах), оскільки південні слов’яни можуть легко його неправильно зрозуміти.
Умовний
Умовний спосіб утворюється за допомогою L-частки з умовним способом быти «бути»: ја бых дєлал(а) «Я б зробив».
| infinitive | ||
|---|---|---|
| infinitive stem | ||
| ja | byh dělal(a) | |
| ty | bys dělal(a) | |
| on ona ono | by dělal by dělala by dělalo | |
| my | byhmo dělali | |
| vy | byste dělali | |
| oni/one | by dělali | |
Умовний спосіб минулого часу можна утворити, вставивши час дієслова „to be” у звичайну форму умовного способу:
- ја был бых дєлал «Я б зробив» (м.)
- ја была бых дєлала „Я б зробив” (ф.)
Наказовий спо сіб
Наказовий спосіб має форми для 2-ї особи однини, 1-ї особи множини та 2-ї особи множини: дєлај „зроби!” (одній особі, неформально), дєлајмо «зробимо!», дєлајте «зробимо!» (кільком особам, або одній особі формально). Він утворюється додаванням -и до основи теперішнього часу (-ј після голосної, -Ø після j). приклади:
- First conjugation
- Second conjugation
| infinitive | dělati | nesti |
|---|---|---|
| present-tense stem | dělaj- / děla- | nes- |
| 2sg. | dělaj | nesi |
| 1pl. | dělajmo | nesimo |
| 2pl. | dělajte | nesite |
| infinitive | hvaliti |
|---|---|
| present-tense stem | hval-i- |
| 2sg. | hvali |
| 1pl. | hvalimo |
| 2pl. | hvalite |
У міжслов'янській мові немає наказового способу в третій особі. Коли потрібна така форма, вживається оптативна частка нехај: Нехај умре! «Нехай помре!» Нехај живе долго! «Довго живе!»
Щоб відрізнити наказовий спосіб від вказівного, заслуговує рекомендації перенести наголос на закінчення. Особливо це стосується дієслів із наказовим закінченням -i/-imo/-ite: проси „питає”, проси „запитує!”
Причастя та герундій
Крім згаданої L-частини, у міжслов’янській мові є чотири дієприкметники: теперішнього стану активного стану, теперішнього пасивного стану, минулого часу, минулого часу.
Дієприкметник теперішнього часу походить від основи теперішнього часу дієслова недоконаного виду, додаючи -учи у першій дієвідміні та -ечи у другій. Іншими словами, він побудований шляхом заміни закінчення -т 3-ї особи множини на -чи. Наприклад: дєлати > дєлајучи „робити”, хвалити > хвалечи „хвалити”. Відмінюється як прикметник м’якого типу: бєгајучи муж „людина, що біжить”, љубеча мати „любляча мати”.
Дієприкметник теперішнього часу (також відомий як „трансгресивний”) має таке саме закінчення, але не відмінюється за родом: Iduči do raboty, ona vsegda dymi cigaretoju „Ідучи на роботу, вона завжди курить сигарету”.
Дієприкметник минулого часу заснований на основі інфінітива дієслова доконаного виду, за яким іде -вши, якщо він закінчується на голосний, або -ши, якщо він закінчується на приголосний. Наприклад: сдєлати > сдєлавши „зробивши”, ukrasti (< ukrad-ti) > ukradši „вкравши”. Як і діючий дієприкметник теперішнього часу, він може бути як дієприкметниковим, так і дієприкметниковим, але його використання як прикметника дуже рідкісне. Зверніть увагу, що активна частка минулого часу є дуже книжною формою, яка існує в більшості слов’янських мов, але майже ніколи не використовується в розмовній слов’янській.
Пасивний дієприкметник теперішнього часу також походить від основи теперішнього часу, додаючи -омы (-емы після м’якого приголосного) у першому сполученні та -имы у другому: дєлајемы «робиться» . Слід розуміти, що в більшості слов’янських мов ця частка не вживається взагалі, а її залишки можуть мати дещо інші значення, наприклад видимы означає «видимий», а не «бачений».
Пасивний дієприкметник минулого часу утворюється шляхом додавання -ны до основи інфінітива, коли остання закінчується на голосну, та -ены, коли вона закінчується на приголосну: дєланы „зроблено”, несены „ несли». Однак:
- Дієслова на -ити мають -јены замість *-ины (при цьому *-сјены, *-зјены, *-тјены, *- дјены, *-стјены, *-здјены стають -шены, -жены, -чены, -джены, -шчены, -@@ 278): говорити > говорјены „говорить”, љубити > љубјены „любить”,
prositi > prošeny„потрібно” - у випадку дієслів на -нути закінчення -нены замість *-нуны: тегнути > тегнены „тягнув”
- усі односкладові основи (крім тих, що на
a), тобто ті, що мають -ј- у теперішньому часі, мають -ты замість -ны: бити > биты „вдарити”, чути > чуты „відчути”, _ подјети > подјеты_ „взято”
Дієслово можна дуже просто перетворити на іменник (герундій, дієслівний іменник), замінивши закінчення -ны дієприкметника минулого часу на -ње (або -ты на тје). Приклади: дєлање „(акт) дії”, питје „пити”. приклади:
- First conjugation
- Second conjugation
| infinitive | dělati | nesti |
|---|---|---|
| infinitive stem | děla- | nes- |
| present-tense stem | dělaj- / děla- | nes- |
| present active part. | dělajuči | nesuči |
| present passive part. | dělajemy / dělamy | nesomy |
| past active part. | dělavši | nesši |
| past passive part. | dělany | neseny |
| gerund | dělanje | nesenje |
| infinitive | hvaliti |
|---|---|
| infinitive stem | hvali- |
| present-tense stem | hval-i- |
| present active part. | hvaleči |
| present passive part. | hvalimy |
| past active part. | hvalivši |
| past passive part. | hvaljeny |
| gerund | hvaljenje |
Пасивний стан
Пасивний стан створюється поєднанням форми дієслова быти „бути” з пасивним дієприкметником. У теперішньому часі ця частка може бути дієприкметником минулого часу або дієприкметником теперішнього часу дієслова недоконаного виду:
- ја јесм несены ≈ ја јесм несомы «Мене несуть»
- ја был несены ≈ ја был несомы «Мене несли, мене несли»
- ја буду несены «Мене понесуть»
- ја бых несены „Мене б несли
- ја был бых несены «Мене б несли»
Неправильні дієслова
Быти
Єдиним дійсно неправильним дієсловом є быти «бути». Він сполучається наступним чином:
- Present, imperfect, perfect
- Future, conditional, imperative
| present | simple past (imperfect) | compound past (perfect) | |
|---|---|---|---|
| ja | jesm | běh | jesm byl(a) |
| ty | jesi | běše | jesi byl(a) |
| on ona ono | jest (je) | běše (bě) | byl byla bylo |
| my | jesmo | běhmo | byli jesmo |
| vy | jeste | běste | byli jeste |
| oni/one | sut | běhu | byli |
| future | conditional | imperative | |
|---|---|---|---|
| ja | budu | byh | — |
| ty | budeš | bys | budi |
| on ona ono | bude | by | — |
| my | budemo | byhmo | budimo |
| vy | budete | byste | budite |
| oni/one | budut | by | — |
| present active part. | suči | ||
|---|---|---|---|
| infinitive | byti | past active part. | byvši |
| gerund | bytje | future active part. | buduči |
Дати, јести, вєдєти
Дієслова дати „давати”, јести „їсти” та вєдєти „знати” мають неправильний теперішній час. Як і быти, вони належать до так званого athematic conjugation, тобто їхній корінь закінчується на голосну. У теперішньому часі вони відмінюються так:
| infinitive | dati | jesti | věděti |
|---|---|---|---|
| present-tense stem | da- | je- | vě- |
| ja | dam | jem | věm |
| ty | daš | ješ | věš |
| on/ona/ono | da | je | vě |
| my | damo | jemo | věmo |
| vy | date | jeste | věte |
| oni | dadut | jedut | vědut |
Усі інші форми цих трьох дієслів утворені закономірно.
Идти
Дієслово идти „йти” відмінюється регулярно, за винятком L-частки шел (ф. шла, н. шло) і (пов’язаного) дієприкметника минулого часу шедши. Іноді цим формам передує и-: išel, išla тощо.
Інфінітив идти іноді пишеться ити.